«Дві Біблії — два шляхи» — це праця невідомого науковця та ревного захисника спасіння. Автор намагався розв’язати проблему спадкоємності Ветхого та Нового Завітів, яка є центральною у тлумаченні християнських текстів. У книзі особливу увагу приділено порівнянню хронології Ветхого Завіту за грецьким і масоретським текстами, а також текстам Талмуду. Пророцтва про Христа у найдавнішому ветхозавітному тексті — грецькій Септуагінті, що лягла в основу слов’янської Біблії, і в текстах єврейської масоретської Біблії зазнавали редагування аж до X століття нашої ери. Автор показує, що наслідки цього «редагування» призвели до вилучення з масоретської Біблії всіх місць, які можна чітко інтерпретувати як обіцянки приходу Спасителя. Це підкреслює неповноту синодального перекладу Біблії, про що ще говорив Феофан Затворник. Окремий розділ присвячено темі «Вселенський церковний круг» — і він є новим словом у вітчизняній думці. Цей розділ стосується складних питань, пов’язаних із історією формування православного церковного кола протягом століть. Робота супроводжується унікальними таблицями.