«Щоденник парижського мешканця» — анонімний твір середньофранцузькою мовою, що являє собою своєрідну міську хроніку часів правління Карла VI і Карла VII (1405–1449 роки). Цей документ здобув широке визнання як важливе джерело відомостей про життя у французькій столиці в першій половині XV століття — період, що ознаменувався відновленням Столітньої війни та окупацією значної частини Французького королівства англійцями. Щоденник містить цінну інформацію про укладення Троїдського договору і здачу Парижа у 1420 році, про штаб-квартиру Генріха V у Мо, зростання податків та інші економічні наслідки війни для населення, про соціальні конфлікти й народні заворушення, битву при Азенкурі, боротьбу арманьяків і бургиньйонів, а також про діяльність Жанни д’Арк і судовий процес над нею. Крім того, у щоденнику багато розповідей про повсякденне життя міщан: ціни на продукти, зерно, овочі й вино, хвороби, природні явища, неврожайі, нашестя комах. Послідовне переказування поширених чуток і міських легенд, а також неявне висловлення авторської думки щодо описуваних подій надають щоденнику особливої цінності для дослідників середньовічного менталітету. Ймовірно, текст написаний священником або богословом, пов’язаним із Паризьким університетом. Серед можливих авторів згадують настоятеля церкви Сен-Ніколя-де-Шамп Жана Беріго та каноніка Собору Парижської Богоматері, ректора Паризького університету Жана Шюффара. Оригінал твору не зберігся; найстаріша рукопис датована другою половиною XV століття і зберігається у колекції Апостольської бібліотеки Ватикану. Вперше щоденник був опублікований у витягах Етьєном Паск’є (1596), повний текст — Ла Барром у 1729 році. Переклад здійснено за виданням Александра Тюте: «Щоденник парижського мешканця, 1405–1449». Париж, 1881. Електронний варіант тексту доступний на сайті vostlit.info.