Люся — це та, про кого одні з презирством кажуть «дурепа», а інші — з благоговінням — «свята». Звичайно, їх менше. Насправді Люся — ангел. У сенсі — людина з ангельським терпінням і лагідністю. Вона ще й лікар від Бога, а ця професія, як відомо, передбачає людяність і співчуття. Терпіння, лагідність і гуманізм Люсі цінують усі — пацієнти, чоловік і діти, друзі, друзі друзів і просто випадкові знайомі. Ті, хто любить її справжньою любов’ю, розуміють: марно різати скло дорогоцінним діамантом, якщо його можна обробити й милуватися. Але сама Люся переконана: її доля — служити іншим. Втомлено знімає з вішалки зношені ангельські крила і покірно вдягає зношені черевики: її чекають, вона потрібна — і тому треба поспішати: підтримувати, допомагати, рятувати. Життя триває.