«Ніч» — одна з найвідоміших і найпродаваніших книг спогадів про Голокост. Лише у США, де мешкає автор, наприкінці минулого року було продано понад шість мільйонів її примірників. Це історія депортації 15-річного Елі Візеля та його родини восени 1944 року з румунського містечка Сіґата до Освенцима. Це розповідь про життя і смерть у таборі. Про страшний марш, у кінці якого захворів і помер батько Візеля. Тому важко не назвати «Ніч» книгою про втрату віри, про смерть Бога — а можливо, й про Його вбивство. Візель зізнається, що колись хтось навіть написав дослідження про зникнення Бога у його творчості. Однак сам автор наполягає, що зовсім не писав про смерть Бога. «Люди зрозуміли мене неправильно, — каже він. — Я ніколи не втрачав віру в Бога. Я обурювався мовчанням Бога. У мене були питання й протесты». Візель пояснює: «Бог — у хлопці, якого зараз убили». «Я хотів сказати, що кожного разу, коли вбивали єврея, насправді намагалися вбити й Бога», — додає він. За його словами, можливо, після Голокосту справді було цілком доречно сказати: «Господи, бай-бай, до побачення, досить». «Але натомість я почав сперечатися з Ним і роблю це постійно», — говорить Візель.