Кажуть, Черний Доу вбив більше людей, ніж зима, і піднявся на трон Півночі крізь гори черепів. Король Союзу, заздрісний сусід, не має наміру чекати, доки Доу підніметься ще вище. Йому віддали наказ, і війська рушили крізь північну грязь. Тисячі людей зібралися на забутому колі каменів, на безнадійному пагорбі, у незначній долині — і всі вони принесли багато гострого металу. Бремер дан Горст, зганьблений фехтувальник, поклявся повернути честь у бою. Одержимий прагненням відплати і схиблений на насильстві, його не цікавить, скільки крові проллється у його спробах відновити честь. Навіть якщо це його власна кров. Принц Кальдер не прагне честі і ще менше бажає померти. Його єдине — влада, і він готовий будь-коли збрехати, застосувати будь-який трюк і зрадити будь-якого друга, щоб її здобути. Лише б йому самому не довелося боротися за неї. Кернден Кроу, останній чесний чоловік на Півночі, за все життя у битвах не заробив нічого, окрім опухлих колін і зламлених нервів. Його вже не хвилює, хто переможе — він просто прагне чинити правильно. Але чи зможе він зрозуміти, що таке справедливість у цьому палаючому світі? За три криваві дні доля Півночі буде вирішена. Однак, беручи до уваги, що обидві сторони пронизані інтригами, безумствами, ворожнечею й дрібною заздрістю, навряд чи перемогу здобудуть благородні серця чи найсильніші воїни. Три людини. Одна битва. Жодних героїв.