Одна з головних наслідків ГУЛАГу — це втрата звичних гуманістичних і культурних орієнтирів, розрив між колишніми категоріями мислення й мовлення та новими обставинами катастрофи. Автобіографії, щоденники й оповіді тих, хто вижив, прагнуть передати цей фізичний і психологічний досвід страждання мовою літератури, але знову й знову стикаються з різноманітними труднощами. Книга Ренате Лахманн пропонує літературознавчий аналіз масштабного масиву свідчень про ГУЛАГ: від Євгенії Гінзбург, Александра Солженіцина й Варлама Шаламова до Юлія Марголіна й Карла Штайнера. Також у дослідженні розглядається тема табірного життя у творчості письменників пізніших поколінь, зокрема Даніло Кіша та Олів'є Ролена. На яких формальних засадах базується поетика табірного письма? Яке співвідношення між документальністю й художністю у цих текстах? І яке розуміння людини й людства прагне нам відкрити ця літературна традиція? В пошуках відповідей на ці питання автор пропонує власне тлумачення відомих табірних текстів, водночас надаючи слово й самим жертвам ГУЛАГу. Ренате Лахманн — славіст, історик культури, автор книги «Дискурси фантастичного», яка вийшла у видавництві «НЛО».