Одна з головних наслідків ГУЛАГу — це втрата звичних гуманістичних і культурних орієнтирів, неспівпадіння колишніх категорій мислення й мовлення із новими обставинами катастрофи. Автобіографії, щоденники та оповіді вижилих прагнуть передати цей фізичний і психологічний досвід страждань мовою літератури, але знову й знову стикаються з різними труднощами. Книга Ренате Лахманн пропонує літературознавчий аналіз масштабного корпусу свідчень про ГУЛАГ: від Євгенії Гінзбург, Александра Солженіцина і Варлама Шаламова до Юлія Марголіна та Карла Штайнера. Також у дослідженні розглядається тема табірного життя у творчості письменників пізніших поколінь, зокрема Даніло Кіша й Олів’є Ролена. На яких формальних засадах ґрунтується поетика табірного письма? Яке співвідношення між документальністю й художністю у цих текстах? І яке розуміння людини та людства прагне нам відкривати ця літературна традиція? У пошуках відповідей на ці питання автор пропонує своє прочитання відомих табірних текстів, при цьому надаючи слово й самим жертвам ГУЛАГу. Ренате Лахманн — славіст, історик культури, автор книги «Дискурси фантастичного», що вийшла у видавництві «НЛО».