Катя трималася за роботу руками й ногами, усвідомлюючи, що витягати їх обох доведеться до останнього. Їй потрібна була робота, щоб мати змогу кудись відлучитися хоча б на шість годин — не думати про те, що її чекає вдома. Син знову сів перед комп’ютером із заскленілим поглядом. Мати зателефонує — і Катя одразу намагатиметься зрозуміти, в якому вона стані: чи це просвітлення, чи знову все погано. Син ненавидів бабусю і вважав її божевільною старухою. Втім, він теж не любив матір, бо вона нічого не дала йому в житті — ні квартири, ні грошей, ні машини. Він вважав, що Катя йому винна. Коли вона підходила і питала, як справи, син надягав навушники і занурювався у свій віртуальний світ…