Петро Олександрович Кіле — досить незвична та неоднозначна постать у літературному житті Росії останньої третини ХХ століття і перших десятиліть ХХІ століття. Народжений у 1936 році, він увійшов у літературу наприкінці 60-х як непомічений поет, а вже у 1970-му — як помічений критикою прозаїк. За радянських часів у нього вийшло кілька авторських збірок малої прози. Перед нами типовий для сучасної словесності приклад, коли автор, який у важкі часи не публікувався (тому читачі його ранніх творів вводять у пошукові запити дату його смерті), «більше не пише», насправді працює дуже наполегливо й плідно. Вся його діяльність протікає у віртуальному просторі.