Відомий роман Умберто Еко «Ім’я рози» (1980), написаний італійським істориком, професором семіотики й естетики, — про свободу. А роман «Маятник Фуко» (1988), що закріпив славу автора, — про необхідність стримувати свободу за допомогою здорового глузду, логіки й совісті. Обидва дебютні шедеври Еко, попри свою захоплюючу детективну складову, — глибоко філософські книги. Ще більш філософським є третій роман «Острів напередодні» (1995). Це яскрава повість про життя і смерть із героєм, що нагадує Робінзона Крузо, — лише не на безлюдному острові, а на безлюдному кораблі. Його боротьба за виживання поетична й наповнена образами з великого живопису, музики та літератури. У ній приховані несподіванки для уважних читачів. Неординарні й сильні характери епохи д’артаньянів, сумний сміх носатого Сирано, філософія Декарта — усе це з’єднано в одному сюжеті, що нагадує сучасний комп’ютерний квест.