У російській історії 1970–1980-х років цей період ознаменувався активним внутрішнім розпадом радянської держави. Офіційна ідеологія зазнавала краху: поняття, на яких вона базувалася, швидко втрачали свій первісний зміст, а ритуали перетворювалися на демонстративну формальність. А що ж тоді жила «підпільна» культура? Як формувалися кола концептуалістів і постмодерністів, які наприкінці 1980-х здобули значний успіх на західних арт-ринках? І що писала про них західна преса? Новий твір Георгія Кізевальтера продовжує розвивати ідеї, започатковані у збірці «Час надій, час ілюзій»: у книзі одночасно розповідається про нелегальне мистецтво 1970–1980-х років через погляди героїв тієї епохи (серед яких Ф. Інфанте, Л. Рубінштейн, В. Комар, А. Меламід, М. Чернишов та інші), самого автора та західної періодики тих років. В результаті читач отримує широку картину художнього життя та несподівані «нові» епізоди знайомої історії, що спонукають переглянути усталений погляд на цей період. Георгій Кізевальтер — художник, письменник, представник московської концептуальної школи, учасник творчої групи «Колективні дії» з 1976 по 1989 рік.