Як часто, особливо в молодості, ми стукаємо в зачинені двері. Шукаємо за ними палку любов, африканські пристрасті, яскраве, незабутнє життя, наповнене неймовірними подіями. На жаль, зазвичай ці двері залишаються закритими. Але у своєму безудержному прагненні до «кінематографічного» життя ми не помічаємо, що поруч із закритими дверима зазвичай є відкриті. Там нас радо чекають і приймають. І в повсякденному житті справжнє щастя — це спокійна любов і стабільність, а вулкан пристрастей годиться лише для романів. Марія Метлицька не потребує представлення. Її книги люблять, читають і передають із рук у руки. Це ті твори, що можуть підтримати у важку хвилину, коли не знаєш, як діяти і з ким поділитися. Під обкладинкою цієї книги — повість і два оповідання, об’єднані єдиною сюжетною лінією.