Астрономія у широкому розумінні — як відображення всіх культурних рефлексій, пов’язаних із небом і світилом, — формувала світогляд людства ще з найдавніших часів. У книзі Г. Куртика йдеться про дослідження астрономічних знань однієї з найдавніших цивілізацій — Месопотамії — у період від другої половини IV тисячоліття до нашої ери до середини II тисячоліття до н. е. Автор детально аналізує історію месопотамського календаря та уявлення древніх про Сонце, Місяць і Венеру, символічні зображення яких з’являються вже на початку III тисячоліття до н. е. У дослідження також увійшли найдавніші відомості про походження та поширення системи месопотамських сузір’їв, згадки про зірки у клинописних текстах різних жанрів та дані про планети як особливу категорію світил. У книзі проаналізовано багато клинописних текстів; додатковими важливими джерелами стали зображення з гліптики й кераміки, які мають або можуть мати астрономічне значення. Геннадій Євсеєвич Куртик — кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії природознавства й техніки ім. С. І. Вавилова РАН, автор численних статей і монографій з історії астрономії давньої Месопотамії та античної астрономії.