Астрономія у широкому розумінні — як відображення всіх культурних рефлексій, пов’язаних із небом і світилом, — формувала уявлення про світ ще на найраніших етапах людської історії. Книга Г. Куртика присвячена дослідженню астрономічних знань однієї з найдавніших цивілізацій — Месопотамії — у період із другої половини IV тисячоліття до нашої ери до середини II тисячоліття до н. е. Автор детально аналізує історію месопотамського календаря та уявлення давніх про Сонце, Місяць і Венеру, символічні зображення яких вже зустрічаються на початку III тисячоліття до н. е. У його дослідження входять також найдавніші відомості про походження й поширення системи месопотамських сузір’їв, згадки про зірки в клинописних текстах різних категорій та дані про планети як особливу групу світил. У книзі проаналізовано багато клинописних текстів; додатковими важливими джерелами стали зображення на гліптиці й кераміці, які мають або можуть мати астрономічне значення. Геннадій Євсейович Куртик — кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії природознавства й техніки ім. С. І. Вавілова РАН, автор численних статей і монографій з історії астрономії давньої Месопотамії та античної астрономії.