На відміну від попередніх трилогій Гібсона — «Sprawl» і «Bridge», трилогія Хьюберта Бигенда (можна умовно назвати її «Blue Ant») не належить до жанру наукової фантастики. Навпаки, це неформальний і досить своєрідний портрет сучасної реальності, з усіма її кліше, мемами, шаблонами, трендами та яскравими суспільними явищами. У зв’язку з попередніми двома книгами — «Zero History» — у них пов’язані персонажі Холліс і Мілгрим, а також, звісно, сам Бигенд — цей надзвичайно харизматичний і цілеспрямований герой, рушійна сила всіх трьох романів. Якщо в «Spook Country» більше уваги приділялося Холліс, то в останній книзі головним героєм, на якого зосереджена увага автора, стає Мілгрим. Скориставшись пропозицією Хьюберта, він проходить високотехнологічну процедуру очищення крові, щоб позбавитися від наркотичної залежності. Саме тому назва «Zero History» тут набирає особливого значення — це про початок з нуля, і для Мілгрима, розірвавши з темним минулим, фактично починає життя заново. Адже «побічним ефектом» його соціальної ізоляції стала повна прозорість для суспільства: у нього немає кредитної картки, телефону, про нього не знають у поліції — він став призраком, його не існує. Загалом сюжет більше нагадує «Pattern Recognition» — як і в першій книзі трилогії, Хьюберт Бигенд наймає головних героїв, щоб разом з ними розгадати джерело виникнення яскравого й незвичайного медіа-повідомлення. Але якщо в першій книзі це були відеоролики, то в останній — лінія модного одягу.