Колись він винаймав кімнату у самотньої жінки похилого віку. Вона прив'язалася до нього, почала доглядати за собою, подарувала фотокамеру, а згодом почала наполягати на близькості. Він хотів втекти, але, піддавшись її проханням, залишився. Вони стали друзями. А згодом він закохався у дівчину… Минали роки, він чітко пам’ятає ім’я старенької — саме її участь принесла йому успіх у кар’єрі. Але не може згадати ім’я колись коханої — з її приходом у життя зникло щастя. У розповіді «Як же її звали?..», як і в інших оповідках нової книги А. Снегірьова, ви не знайдете героїв і негідників, добрих і злих, обличч і вироків. Тут випадкове стає фатальним, тимчасове — вічним, а всюди панує глибоке відчуття драми життя і беззахисності любові.