Робота Сартра «Уявне» («L’Imaginaire») — це твір відомого філософа, створений наприкінці 30-х років і яскраво відображає вплив уже опублікованих на той час феноменологічних досліджень Е. Гуссерля. Автор ніби виконує завдання вчителя, окреслюючи основні напрями феноменологічного опису різноманітних предметів інтенціонального свідомості. У центрі уваги — одна з найважливіших і найзагадковіших здатностей людського розуму — уявлення. У роботі «Уявлення» («L’Imagination»), яка з’явилася трохи раніше, Сартр здійснює критичний аналіз теорій ментальних образів, що виникли ще з часів Декарта. А тепер, слідуючи головній методологічній ідеї Гуссерля, він прагне дати феноменологічний опис діяльності уявлення та її ноематичного корелята — уявного образу. Довоєнна праця Сартра зберігає свою актуальність як у застосуванні фундаментальних філософських методів, так і в теорії мистецтва та художнього творчості. Детальний феноменологічний опис, здійснений автором, є дуже цінним досвідом і тісно пов’язаний із літературною творчістю Сартра, зокрема з романом «Тошнота», написаним приблизно у той самий час. «Уявне» завершує серію робіт Сартра з психології. Те, що ця книга — психологічне дослідження, стає очевидним одразу ж, зіштовхнувшись із багатством спеціалізованого психологічного матеріалу, особливо у другій і третій частинах. Однак перед нами — не просто книга з психології. Це філософська праця. Це книга з філософії психології. Вона більше присвячена філософії, ніж психології. Важливо й те, що вона побачила світ лише за три роки до публікації «Буття і ніщо». Часовий проміжок невеликий, тож не дивно, що у «Уявному» можна знайти зародки тих філософських ідей, які згодом розвинуться у «Бутті і ніщо».