Захоплюючі незнані планети, давно зниклі або ще не виниклі континенти, подорожі між світами й епохами — у часі й поза часом, руйнівні ліси й пустелі, страшні істоти з далеких галактик, демони-цвіти й демони-людоїди (відгадайте, хто страшніший), древні чаклунки й амбітні некроманти, що ризикують не лише душею, а й тілом, а також оборотні, вампіри, що воскресли з мертвих, безіменні чудовиська, кам’яні доісторичні кошмари й оживляючий камінь… Кларк Ештон Сміт (1893–1961) — один із трьох стовпів «дивної фантастики» 1930-х років (разом із Робертом І. Говардом, творцем Конана, та, безперечно, Говардом Філліпсом Лавкрафтом, автором «Мітів Ктулху», у чиїх оповідях фантастика Смита постійно присутня). Він був послідовником Едгара Аллана По й Амброза Бірса. Переплавивши фантастику у полум’ї романтичної поезії, він досяг нових меж справжнього жаху — так світ дізнався, які безмежні горизонти здатні відкрити перед нами і фантастика, і хоррор. Сміт багато чим зобов’язаний Рейю Брэдбері, Клайву Баркеру й Стівену Кінгу. У цьому збірнику зібрано оповідання 1925–1931 років; більшість із них публікуються у нових перекладах.