На останньому континенті Землі під зів’ялим, але все ще деспотичним сонцем процвітає некромантія: живими править бог смерті, мумії бунтують проти тих, хто їх оживив, а помста чаклуна — це лише дрібниця порівняно з помстою богів. На доісторичному континенті загадкова біла сивіла пророкує катастрофи, а у глибинах льодовиків ховаються жорстокі демони. У середньовічній Франції з комети прилітає чудовисько-гастроном, антична статуя збиває монахів із правильного шляху, а чаклунка-вбивця та мудра чарівниця отримують по заслузі. На сучасній Землі колекціонер дивних артефактів безповоротно занурюється у часи, що передували первісним, мандрівник згорає у неземному вогні, який з’явився із глибокої давнини, а надто самокритичному письменнику мстять демони недописаних оповідей… Кларк Ештон Сміт (1893–1961) — один із трьох стовпів «дивної фантастики» 1930-х років (разом із Робертом І. Говардом, творцем Конана, та, звісно, Говардом Філліпсом Лавкрафтом, автором «Міфів Ктулху», у чийому оповіданнях фантастика Смита то і діло з’являється), послідовник Едгара Аллана По та Амброза Бірса. Він перетворив фантастику у полум’ї романтичної поезії і досяг нових меж справжнього жаху — так світ дізнався, які безмежні горизонти здатна відкрити перед нами фантастика, хоррор і творчість Смита. Йому багато в чому допомогли Рей Бредбері, Клайв Баркер і Стівен Кінг. У цьому збірнику зібрані твори 1932–1935 років, періоду яскравого розквіту Смита як оповідача, а також його менш численні пізніші роботи; більшість оповідань тут подаються у нових перекладах.