Сьогодні мало хто сумнівається, що сучасне місто формується й змінюється значною мірою завдяки цифровим технологіям. Однак досі не існує єдності щодо ролі мешканців у швидко технологізованому середовищі. Їх розглядають і як пасивних джерел даних, і як слухняних користувачів технологій. Проте не можна ігнорувати той факт, що сучасні городяни активно беруть участь у переосмисленні цифрових інструментів: вони не лише освоюють переваги мереж, а й виявляють їхні вразливості, починають усе складніше й непередбачуваніше впливати на технології та управління містами. Така активність ставить під сумнів концепцію «розумного міста» як міста технологій, яке вже кілька десятиліть розвивається під егідою ІТ-гігантів. Автори цієї монографії — соціологи, урбаністи, дослідники медіа та даних — задають нові тренди, переходячи від теми «розумних міст» до «розумних мешканців», від «цифрового оптимізму» до «цифрового реалізму», від техноцентризму — до цифрової антропології. Розглядаючи місто з позиції людини, автори обговорюють можливості й вразливості розвитку мережевих, цифрових і розумних міст, участі мешканців у управлінні містом, його ресурсами й екологією, особливості формування мережевих спільнот — сусідських, міських і глобальних, а також багато інших аспектів повсякденного життя, які не завжди очевидні: мобільність і навігація, міські ігри, сприйняття й уявлення про місто.