«Стена Искандера», п’ята, остання поема із циклу «П’ятериця» — це масштабна багатогранна епічна твір, у якій відображені головні питання, що хвилювали уми й серця людей того далекого часу. Вона є справжньою енциклопедією громадського життя та думок епохи Навої. Головним героєм поеми є Искандар, і майже весь сюжет зосереджений навколо його особистості, його діяльності та світогляду. У образі великого полководця давнини Навої створює ідеального правителя і протиставляє його державним діячам своєї епохи. Искандар не обмежується турботою про добробут своєї країни — його турбують долі народів світу, які зруйновані та стогнуть під гнітом своїх поневолювачів.