Цикл лекцій про знаменитий роман Сервантеса «Дон Кихот», прочитаний видатним російсько-американським письменником ХХ століття Володимиром Набоковим у Гарвардському університеті в 1952 році та виданий посмертно окремою книгою у 1983-му, доповнює його лекційні курси з російської та зарубіжної літератури, які він раніше готував для студентів коледжу Уеллслі та Корнельського університету. Завжди із задоволенням оспорюючи поширені думки й усталені істини, Набоков-лектор описав твір Сервантеса як «грубу стару книжку», наповнену «безжальною іспанською жорстокістю», а її головного героя — не лише як жертву знущань і принижень з боку ворожого світу, а й як об’єкт прихованої читачської іронії. За його задумом, у сприйнятті наступних поколінь Дон Кіхот переріс роль жалюгідного, безпомічного шута, яку йому відвів автор, і став символом піднесеного і святого безумства, втіленням благородного самотності, безкорисливої доблесті й істинного гуманізму. Саме ж творіння перетворилося на «добропорядний і дивовижний міф» про співвідношення зовнішності й реальності. Проникливий, досконалий і водночас провокаційно необ’єктивний дослідник, Набоков майстерно руйнує і водночас переконливо підтверджує культурну репутацію Дон Кіхота — «рицаря сумного образу», сформовану за понад чотири з половиною століття. У форматі PDF A4 збережено дизайн видавництва.