Написаний у Берліні роман «Соглядатай» (1930) — одна з найзагадковіших і найострішохарактерних робіт Володимира Набокова, у якій виявилися всі основні оригінальні риси його зрілого стилю. За однією з можливих інтерпретацій, хворобливо самозакоханий герой цього метафізичного детективу, опинившись поза звичним колом речей і обставин, починає сприймати реальність і своє «я» крізь призму потойбічного досвіду. Світ уже не здається непорушним, можливо, тому, що «все, що за межею смерті, — у кращому разі — фальсифікація», — як каже герой набоковського оповідання «Terra Incognita», — швидкоплинне подобі життя, мебльовані кімнати небуття. Дванадцять оповідань, відібраних Набоковим, були написані у 1930–1935 роках і розташовані у тому порядку, який визначив автор, враховуючи їх внутрішні зв’язки та тематичну чи стилістичну близькість до «Соглядатая». Це видання відтворює склад авторського збірника, опублікованого у Парижі у 1938 році. У форматі PDF A4 збережено оригінальний дизайн видавництва.