Перейшовши середину свого життєвого шляху, Рафаель Майєр — довгожитель у своєму роду, де всі чоловіки помирають молодими від випадкової смерті. Він виріс у єрусалимському кварталі, де на кожному кроці висіли будинки Сліпих, Будинок божевільних і Будинок сиріт. Виховувався у сім’ї з п’яти жінок — трьох молодих вдов, суворої бабусі й насмішливої сестри. Його дружина покинула його, пішла до «надійної людини» — і повернулася, щоб знову взяти колишнього чоловіка в коханці. Рафаель проводить дні між своїм домом у безлюдній пустелі Негев і колишнім житлом у Єрусалимі, часто повертаючись до спогадів дитинства й юності, щоб розгадати дві болісні сімейні таємниці — що пов’язує прекрасну Руду Тітю з його старшим другом-каменотесом Авраамом і його матір — із загадковою незрячою вихователькою з Будинку сліпих.