Перейшовши середину життєвого шляху, Рафаель Майєр — довгожитель у своєму роду, де всі чоловіки помирають молодими, раптово й випадково. Він виріс у єрусалимському кварталі, де на кутках височіли будівлі Дому сліпих, Дому божевільних і Дому сиріт, і виховувався у родині з п’яти жінок — трьох молодих вдов, суворої бабусі та насмішливої сестри. Його дружина покинула його, пішла до «надійної людини» — і повернулася, щоб взяти колишнього чоловіка в коханці. Рафаель проводить дні між своїм домом у безлюдній пустелі Негев і колишнім житлом у Єрусалимі, постійно повертаючись до спогадів дитинства й юності, щоб розгадати дві болісні сімейні таємниці — що пов’язує прекрасну Руду Тітку з його старшим другом-каменотесом Авраамом і його матір — із загадковою сліпою вихователькою з Дому сліпих.