Офіс корпорації Йокогама. Найнижча посада — стажер, і вже кілька років він не може зробити кроку вгору. Це — Такидзиро, що перейшов тридцятилітній рубіж. В HR називають таких «стародавні мамонти», делікатно не додаючи «безперспективний». Його ровесники у керівництві змагаються за мільйонні зарплати. Дівчата, молодші на кілька років, керують департаментами й прагнуть потрапити до Наглядової ради (хоча насправді її належать їхнім батькам, зокрема й Йокогамі). А його наречена пішла до іншого — перед початком робочого дня, попередивши, що нієн з їхнього спільного «сімейного» рахунку, який поповнював лише він, вона не поверне. Такидзиро, вічний стажер, у важливий момент зустрічає менталіста з іншого світу. На жаль, майже весь його звичний професійний арсенал у новому тілі недоступний — лишається деякий специфічний досвід, теоретичні знання та самодисципліна. Останню в Японії, до речі, не дуже цінують. ***ВАЖЛИВО (казав і в «Тамагаві»): в Японії автор не жив, не був, і країнознавство з неї не здати — на двійку.