Офіс корпорації Йокогама. Найнижча посада — стажер, з якої вже кілька років не може піднятися вгору для Такидзиро, що перейшов тридцятирічний рубіж. У HR таких називають «стародавнім мамонтом», делікатно не додаючи «безперспективний». Його ровесники в керівництві змагаються за мільйонні зарплати. Дівчата, молодші на кілька років, керують департаментами і прагнуть потрапити до Наглядової ради (хоча насправді її належать Йокогамі — і їм, і їхнім батькам). А його наречена пішла до іншого — перед початком робочого дня, попередивши, що нієн з їхнього спільного «весільного» рахунку, який поповнював лише він, вона не поверне. Вічний стажер Такидзиро несподівано опиняється в світі менталіста з іншої реальності. На жаль, майже весь його звичний професійний арсенал у новому тілі недоступний — лишається деякий специфічний досвід, знання теорії і самодисципліна. Остання, до речі, у Японії, навряд чи когось здивує. ***ВАЖЛИВО (про це говорив і в «Тамагаві»): у Японії автор не жив, не був, і країнознавство з неї не здав би навіть на двійку.