Видатний датський мислитель Сьорен К'єркегор (1813–1855) без сумніву вважається предтечею екзистенційної філософії. Його ідеї безпосередньо вплинули на «діалектичну теологію» Карла Барта, на філософську антропологію, персоналізм та інші течії, де особливу увагу приділяється особистісному усвідомленню істини, напруженому, глибоко особистому переживанню та формуванню сенсів. Трактат «Поняття страху» був опублікований К'єркегором у 1844 році під псевдонімом Вігильйо Хауфніенсій. Цей психологічний нарис цілком присвячений проблемі первородного гріха, що лежить в основі страху. К'єркегор був першим філософом, який розмежував «страх-боїться» (Frygt), тобто страх, що має конкретну причину, і мучительний, внутрішній страх-страховий головокруж, — страх перед Ніщо, позбавлений раціональних пояснень. Попри зовнішню псевдонаукову форму, сам автор відносив «Поняття страху» до числа своїх «легковажних творів». Можливо, саме тут вперше у сучасній богословській літературі детально розглядається проблема чуттєвості, еротики й сексуальності з позицій християнської догматики. Видання адресоване викладачам і студентам, богословам, філософам і культурологам; воно буде цікавим історикам європейської культури та релігійної думки, а також широкому колу читачів — любителям і справжнім цінителям філософської есеїстики.