Повість-казка про хлопчика та його друзів написана Лао Ше у 1931 році, коли він працював викладачем китайської мови в одній із шкіл Сінгапуру. Коли хлопчик засинає, він потрапляє у смішну країну, де за пустощі не карають, а заохочують; де з водопровідних кранів тече чай і молоко; де все дається даром — у крайньому випадку, за дитячу іграшку. З країни Дітей сплячий Сяопо переноситься у Країну Мавп, якою керує його однокласник Чжан. Чжан (образ якого був гострою сатирою на тодішнього китайського лідера Чан Кайші) підлизується до сильних, карає слабких, збирає серед мавп збори, на яких виступає лише він сам, і заздалегідь оголошує програшну для вовків війну. Ще смішніше виглядає мавпине військо. Вартовий, витираючи сльози, доповідає царю, що на них іде восьмисоттисячна вовча армія. Сам він нічого не бачив — так сказав один вовк, якого мавпи зуміли захопити лише сплячим. Мавпині кавалеристи їздять верхи на баранах, і рухаються повільніше за піхоту, бо бояться впасти. Коли Чжан посилає своє військо на схід, воно йде на захід, а коли армію відправляють на захід — вона рухається на схід. Усе це свідчить про те, що солдати шукають не битви, а більш спокійних місць. У цьому сні багато гострих натяків на життя у гоминьданівському Китаї, але Сяопо бачить усе в свій день народження і сприймає це з веселим настроєм.