Корабель, який співав (1970) «Партнерство» (у співавторстві з Маргарет Сейл, 1992) «Корабель-дослідник» (у співавторстві з Мерседес Лакі, 1992) «Місто, яке воювало» (у співавторстві з С.М. Стірлінгом, 1993) «Корабель, який переміг» (у співавторстві з Джуді Лінн Най, 1994) Вона народилася з тяжкими фізичними вадами, і якби не проходила обов’язкову енцефалографічну експертизу — процедуру, яку зобов’язані проходити всі новонароджені, — її мали б негайно знищити. Завжди існує шанс, що, хоча тіло пошкоджене, мозок залишається цілісним. Якщо вуха майже не чують, а очі не бачать, — мозок може працювати як годинник. Енцефалограма показала цілком сприятливі результати, навіть кращі за очікувані, і цю новину одразу повідомили батькам. Вони з болем у серці й сльозами на очах чекали рішення. А воно мало бути безповоротним і дуже суворим: або дитині призначають евтаназію, або дозволяють жити у вигляді мозку, закутого у металеву капсулу. Цей мозок згодом стане керуючим механізмом для багатьох дивних професій. У такому статусі дитина не буде знати хвороб, багато століть житиме у комфортній капсулі, виконуючи важливі та цікаві завдання для Центральних Світів. Отже, вона залишилася жити і отримала ім’я Хельва. Так починався перший роман про Хельву — «Корабель, який співав». У ньому розповідалася історія про те, як Хельва стає мозком космічного корабля і як її перший партнер, Дженнан Захір Селан, трагічно гине під час сміливої операції з порятунку членів невеликої релігійної секти з планети, яка має згоріти до попелу, бо її сонце скоро стане Новим. Роман також описує подальшу подорож Хельви, її боротьбу з глибокою депресією, що охопила її після смерті Дженна, і пошуки нового партнера — такого ж сумісного, як і він. Ніал Пароллан — розумний, іронічний, бунтівний і пристрасний любитель жінок — стає її опорою, людським додатком до корабля, його м’язами. Разом вони вирушають у пригоди, які згодом перетворюються на нові хроніки, написані вже у співпраці з іншими авторами.