Морін схопилася за кочергу. Щойно її руки міцно стиснули прохолодний метал, вона відчула себе трохи впевненішою. Принаймні тепер вона не була беззахисною. Вона вирішила захищатися до останнього подиху. Найжахливіші хвилини її життя тягнулися безперервно. Морін подумки проклинала Джі-Джі. Якби він був тут, їй не довелося б зараз тремтіти від страху. «Ну, погоди, Джі-Джі», — гнівно подумала вона і помахала кочергою. — «Ми з тобою ще не закінчили». Хтось постукав у двері. Це могла бути лише Катрін! Вона завжди приходила на допомогу, коли хтось у ній потребував. Морін прислонила кочергу до стіни і швидко попрямувала через темну вітальню до вхідних дверей. Вона зняла ланцюжок, повернула ключ у замку і широко відчинила двері: — Катрін, я… Вона не встигла закінчити. Перед нею стояв не Катрін Вуд, а незнайомий чоловік з ножем у руці.