Дмитро Сергійович Лихачов — видатний учений XX століття. Його творчий спадок надзвичайно широкий і різноманітний: його дослідження, публіцистичні статті та замітки охоплювали різні аспекти історії культури — від давньоруської літератури, у вивченні якої він зробив величезний внесок, до стилів садово-паркових ансамблів XVIII–XIX століть. Його праці користуються попитом не лише серед філологів: вони необхідні історикам, філософам, мистецтвознавцям і культурологам. Приклад тому — книга «Поезія садів» (перше видання — 1982 рік). Це не історія садів або окремих знаменитих садово-паркових комплексів, — сад тут подається як універсальна цілісна система, що відображає філософські та естетичні уявлення епохи. Як синтез цих ідей, сад тісно пов’язаний із розвитком великих стилів у мистецтві, з поезією, живописом, архітектурою й музикою. Сади, регулярні й пейзажні, розглядаються у контексті культури повсякденності: як місце усамітнення, роздумів, розваг, ігор тощо. «Сади відіграють особливу роль, вони потрібні нашим серцям, адже ми нині надто зайняті містом», — говорив Д. С. Лихачов.