Життя дуже просте. Те, що ми даємо світу, — те й отримуємо взамін. Вірю, що кожен із нас, включно з мене, несе повну відповідальність за всі події у своєму житті — і за хороші, і за погані. Кожна наша думка буквально творить наше майбутнє. Ми самі створюємо події в житті за допомогою думок і почуттів. Ті думки, які ми маємо, безпосередньо формують усе, що відбувається навколо нас. Самі ми викликаємо ті чи інші ситуації, а потім витрачаємо сили, звинувачуючи інших у своїх тривогах і невдачах. Ми — джерело власних переживань, навколишньої реальності та всього, що з нею пов’язане. З іншого боку, коли ми встановлюємо гармонію й баланс у своєму внутрішньому світі, ми починаємо бачити те саме й у житті навколо. Яке з цих тверджень найкраще описує вас? «Люди у цьому світі прагнуть зробити мені зло». «Усі намагаються допомогти мені вирішити мої проблеми». Те, у що ми віримо, стає нашою реальністю. Ми самі обираємо свої думки і вірування. Наш підсвідомий розум сприймає все, що ми приймаємо за істину. У вас є мільйони можливостей обрати, про що думати. Коли це усвідомлюєш, має сенс почати думати: «Усі прагнуть мені допомогти» замість «Люди чинять мені зло». Сили Всесвіту ніколи не судять і не критикують нас. Вони приймають нас такими, якими ми є. А потім автоматично відображають наші переконання. Якщо ви вважаєте, що майже самотні і вас ніхто не любить, саме це й отримаєте у своєму житті. Але якщо будете думати: «Любов є всюди у світі, я люблю і мене люблять», і повторюватимете цю фразу якомога частіше, саме це й станеться. Неочікувано у ваше життя увійдуть багато прекрасних людей, а ті, хто вже вас любить, полюблять ще більше. У дитинстві ми вчимося про життя за реакціями дорослих. Якщо вам доводилося жити з людьми, які були нещасливі, злі або відчували провину, ви навчилися сприймати себе й навколишній світ негативно. «Я ніколи нічого не роблю правильно», «Це моя вина», «Якщо я злюся, я погана людина» — це деякі з ваших постійних думок. І саме вони формують життя, сповнене розчарувань. Коли ми дорослішаємо, у нас з’являється тенденція відтворювати емоційне оточення дитинства. Це ні добре, ні погане, ні правильне, ні неправильне — просто так ми знаємо, що означає слово «як вдома». У наших особистих стосунках ми часто відтворюємо модель відносин, яку мали з мамою або татом. Подумайте, як часто у вас був коханець або начальник, що точно нагадував вашого батька чи матір. Ми ставимося до себе так само, як ставилися до нас наші батьки. Ми сваримо й караємо себе так само, як нас сварили й карали дорослі. Ми майже чуємо їхні слова у таких ситуаціях. Якщо нас любили в дитинстві, то, ставши дорослими, ми любимо себе теж і так само. «Ти ніколи нічого не можеш зробити правильно». «Ти винна». Як часто ви говорите собі такі слова? Або навпаки: «Ти прекрасна». «Я люблю тебе». Як часто ви промовляєте ці слова собі?