Життя дуже проста. Те, що ми даємо світу, повертається до нас у багаторазовому обсязі. Вірю, що кожен із нас, включно з мене, несе повну відповідальність за всі події у своєму житті — і за найкращі, і за найгірші. Кожна наша думка буквально творить наше майбутнє. Ми самі створюємо події за допомогою думок і почуттів. Ті думки, які ми маємо, безпосередньо формують усе, що відбувається з нами. Самі ми викликаємо ті чи інші ситуації, а потім витрачаємо сили, звинувачуючи інших у своїх тривогах і невдачах. Ми — джерело власних переживань, навколишньої реальності та всього, що з нею пов’язане. З іншого боку, коли ми встановлюємо гармонію й баланс у своїй свідомості, ми починаємо бачити їх і в житті. Яке з цих тверджень найкраще вас описує? «Люди в цьому світі намагаються мені нашкодити». «Усі прагнуть допомогти мені вирішити мої проблеми». Те, у що ми віримо, стає нашою реальністю. Ми самі обираємо свої думки та вірування. Наш підсвідомий розум сприймає все, у що ми щиро віримо. У вас є мільйони можливостей обрати, про що думати. Коли це усвідомлюєш, має сенс почати думати: «Усі прагнуть мені допомогти» замість «Люди мені шкодять». Сили Всесвіту ніколи не судять і не критикують нас. Вони приймають нас такими, якими ми є. А потім автоматично відображають наші переконання. Якщо ви вважаєте, що ви майже одинокі і нікому не потрібні, то саме це й отримаєте у своєму житті. Але якщо ви будете думати, що «Любов є всюди у світі, і я люблю і мене люблять», і повторювати цю фразу якомога частіше, саме це й станеться. У ваше життя несподівано увійдуть багато прекрасних людей, а ті, хто вже вас любить, полюблять ще сильніше. У дитинстві ми вчимося про життя за реакціями дорослих. Якщо доводилося жити з людьми, які були нещасливі, злі або відчували себе винними, то ви навчилися сприймати себе і світ навколо негативно. «Я ніколи нічого не роблю правильно», «Це моя вина», «Якщо я злюся, я погана людина» — це деякі з ваших постійних думок. І саме вони формують життя, сповнене розчарувань. Коли ми дорослішаємо, у нас з’являється схильність повторювати емоційне оточення дитинства. Це ні добре, ні погане, ні правильне, ні неправильне — просто так є. У наших особистих стосунках ми часто відтворюємо моделі, які склалися з мамою або татом. Подумайте, як часто у вас був коханець або начальник, що точно нагадував вашого батька чи матір. Ми ставимося до себе так само, як ставилися наші батьки. Ми критикуємо й караємо себе так само, як нас критикували й карали в дитинстві. Майже чуємо їхні слова у таких ситуаціях. Якщо нас любили в дитинстві, то, ставши дорослими, ми теж любимо себе саме так. «Ти ніколи нічого не можеш зробити правильно». «Ти винна». Як часто ви говорите собі такі слова? А скільки разів кажете: «Ти прекрасна», «Я люблю тебе»? І як часто ви говорите собі щось таке?