«Бунт праведних» — перша поема, увійшла до збірки «П’ятірка» і водночас слугує своєрідною теоретичною програмою для майбутніх поем. На початку автор висловлює думку, що з усіх істот найціннішою й найдосконалішою є людина. У наступних розділах поеми він розмірковує про призначення літератури, про естетичне ставлення до дійсності, а в окремих главах яскраво й реалістично описує й викриває образ мислення і спосіб життя правителів, придворних, духовенства й багатіїв — тих, хто займав панівне становище в суспільстві. Багато глав поеми присвячено щедрості, пристойності, стриманості, любові, вірності, відданості, правдивості, користі знань, красі рідного краю, цінності життя, а також засудженню жадібності, корисливості, егоїзму й марнотратного способу життя. До кожної з цих глав додано притчу — чудовий зразок новели у віршах.