Трилогія «Живі й мертві» (романи «Живі й мертві», «Солдати не народжуються», «Останнє літо») Константина Симонова — одна з найяскравіших літературних робіт про Велику Вітчизняну війну. Сюжетна лінія епопеї охоплює період з червня 1941-го по липень 1944-го, але не весь цей час цілком, а має вузькі часові рамки: «Живі й мертві» — від початку Великої Вітчизняної до початку контрнаступу під Москвою; «Солдати не народжуються» — зима 1942–1943 років; «Останнє літо» — літо 1944-го. Багато персонажів епопеї (Синцов, Артем’єв, Козирєв, Іванов, Полунин та інші) вперше з’являються у романі «Товарищі по зброї» — про збройний конфлікт у районі річки Халхін-Гол, що став своєрідним прологом до «Живих і мертвих». Герої твору — вигадані люди, хоча й мають реальні прототипи. Образ генерала Серпилина — збірний. Одним із його прототипів є полковник Кутєпов, інші — генерали Горбатов і Гришин. Члена військової ради фронту Львова у останній книзі нагадує радянського державного й військово-політичного діяча Льва Мехліса. Прототипом генерала Козирєва став генерал-майор Копець. Актрису Валентину Серову взято за прототип Надії Козирєвої.