Ти вибрав не мене, не нас, не наше майбутнє, так що ти смієш зараз мені пред'являти? — Ти приховала від мене мою дитину! Я не дурна і чудово зрозуміла, що насправді трапилося… І після цього ти став не потрібен мені… нам. Софія дивилася на людину, що увірвалася в її життя, з минулого, яка кинула її через лист електронною поштою чотири роки тому. Вона не чекала такої підлості від настільки здавалося б близької людини. Тоді їй довелося буквально заново вчитися дихати, біль наповнював її сутність. Але вона змогла пережити його зраду, стати твердо на ноги, стати своєму синові і мамою, і татом, а потім зустріти доброго чоловіка. І саме в цей момент, коли все було добре, треба було йому з'явитися.