Свою літературну діяльність Володимир Набоков (Сирін) починав не з прози, а з віршів. У 1916 р., ще будучи учнем Тенішевського училища, на власні гроші, отримані у спадок від раптово померлого «дядька Руки» (Василя Рукавишнікова), юний Набоков видає книгу віршів, яку, як потім щиро визнавав за небагато рецензентів, які помітили її». Серед цих хижаків був викладач Тенішевського училища Василь Гіппіус. За спогадами Набокова, «В. В. Гіппіус <…> приніс якось екземпляр <…> збірки в клас і докладно його розніс при загальному, або майже загальному сміхі. <…> Його значно знаменитіша, але менш талановита кузина Зінаїда, зустрівшись на засіданні Літературного фонду з моїм батьком <…> сказала йому: „Будь ласка, передайте вашому синові, що він ніколи письменником не буде“»Н. Мельників. "Класик без ретуші".