Книга Юліуса Еволи спрямована на те, щоб розкрити основоположні принципи цілком аскетичної системи, найяскравіше представленої в буддизмі. Саме вчення царевича Сіддхартхи, як доводить автор, — це високий аристократичний шлях, у якому аскеза виступає як наука і школа духовного звільнення. Евола пов’язує цю духовну школу із великою Традицією, в якій найвищий світ духу визначає нижчий матеріальний світ. Автор прагне вирішити й важливу практичну задачу: зробити одну з найвидатніших аскетичних систем доступною й зрозумілою сучасному світу, який «як ніяка інша цивілізація — максимально віддалений від аскетичного сприйняття життя». Для Еволи сучасний світ — це світ бездумного активізму, світ безжальної гонитви по замкнутому колу. Але у цьому світі є шляхи звільнення для потужного вертикального прориву, для здобуття безумовної істини. Один із них — аскетична зосередженість, яка ні в якому разі не є втечею від світу, а засобом звільнення сил для духовного відродження.