Все́волод Миколаєвич Некрасов (24 березня 1934, Москва — 15 травня 2009, Москва) — російський поет, критик і літературознавець, один із провідних представників «Другого російського авангарду» та засновників «московського концептуалізму». Народився і все життя мешкав у Москві. Навчався на філологічному факультеті Московського міського педагогічного інституту імені Потемкіна. Брав участь у Ліанозовській спільноті поетів і художників, поряд із Генріхом Сапгіром, Ігорем Холіним та Яном Сатуновським. Тісно спілкувався з поетом і письменником Михайлом Соковніним, художниками Еріком Булатовим, Олегом Васильєвим та Франциско Інфанте. З 60-х років зібрав значну колекцію сучасного йому неофіційного мистецтва — живопису, графіки та арт-об’єктів, — яку передано до Музею приватних колекцій ГМІЇ імені А. С. Пушкіна. Багато з майстрів він знав особисто. До періоду перестройки публікував вірші, статті, візуальні роботи та предметні твори у самвидаві, зокрема в журналах «Синтаксис» (1959), «37», у папках МАНІ, а також за кордоном — у таких виданнях, як Tvar (Прага, 1964), «Ковчег», «А — Я», у збірках «Freiheit ist Freiheit» (Цюрих), «Аполлон-77», Kulturpalast (Вупперталь) та інших. У 70-х роках співпрацював із видавництвами «Дитяча література», «Малюк» і журналом «Піонер»: консультував авторів, редагував рукописи, створював колективні поетичні збірки «Між літом і зимою» (1976) та «Казки без підказки» (1981). У 70-80-х роках разом із А. Журавльовою працював для Всеросійського театрального товариства як критик (у книзі «Театр Островського», написаній на основі цього досвіду, викладені важливі для Некрасова естетичні ідеї). З кінця 70-х років брав участь у діяльності концептуалістської групи «Колективні дії» та у московському неофіційному художньому семінарі «Московський літературно-художній семінар» під керівництвом А. Чачко і М. Шейнкера. Організовував виставки своєї колекції живопису й графіки у Новосибірській картинній галереї (1990), у Літературному музеї Москви (1991 і 1992) — у рамках програми «Ліанозово — Москва», з першою в Росії персональною виставкою художника Оскара Рабіна, а також у Бохумі й Бремені (1992) і в Тюменському художньому музеї (2002). З 1989 року, за життя автора, побачили світ сім поетичних збірок; книга «Пакет» (1996) окрім віршів включила статті, написані з середини 1970-х років. Його поезії перекладені на основні європейські мови та японську. Жінка і співавтор літературознавчих праць — Анна Журавльова.