У 1906 році, працюючи над новим виданням творів Пушкіна під редакцією С. А. Венгерова, автор мав нагоду ознайомитися з рукописами Пушкіна, що зберігаються в Московському Рум’янцевському музеї. Зіставляючи надрукований у першому томі академічного видання текст лицейських поезій поета з їхніми оригіналами у рукописах музею, В. Брюсов виявив у цьому виданні кілька пропусків варіантів та неправильних прочитань слів. Варто зазначити, що зауваження пана Брюсова потребують перевірки: хто бачив пушкінські чорновики, зошити, наповнені помилками й численними правками, знає, як важко читати рукописи Пушкіна і як легко, розбираючи їх, помилитися. Рукописи можуть бути зрозумілі лише кільком людям: часто один зчитує те, що інший не розпізнає. Спроби пана Брюсова скласти з чорнових начерків Пушкіна два «нових» вірші не лише є неправомірними, а й дуже невдалими, адже ці твори («Уніньє» та «Н. І. Кривцову») поет уже опрацював і сам опублікував.