Коли зараз, з відстані часу, дивишся на зроблене Валерієм Брюсовим в літературі, по-перше, вражає швидкість, з якою вдосконалювалася його душа, а значить, і творчість. по-друге, викликає шанобливу боязкість обсяг написаного ним, різноманіття його інтересів: від десятків книг віршів і перекладів з різних мов до декількох книг прози і теоретичних статей, роману Вогняний ангел“, дрібних рецензій в декількох редагованих ним протягом життя журналах; по-третє, дивує цей, помічений В. Ходасевичем, сплав життя і літератури, коли найвитонченіші психологічні переживання поета виявляються лише відображенням реально існуючих взаємин чоловіка з жінкою або, навпаки, на ці взаємини переносяться як найсвітліші, так і найтемніші осяяння поета, що призводить до результатів трагічним, аж до самогубства - хоч у перетіканні літератури в життя і життя в літературу є найглибша правда... » ( Латишев М. Зі статті «Шляхи і роздоріжжя Валерія Брюсова» )