Минуло майже півстоліття з початку останньої світової війни.  Майже все населення планети загинуло в перший же день. Але невеликі жменьки людей вдалося вижити і втекти під землею: у тунелях метро, шахтах та багатьох інших об'єктах, які хоч якось могли захистити від суворого пост-ядерного світу. У найбільших підземних об'єктах, таких як Московський і Санкт-Петербурзький метрополітени людям вдалося не лише врятуватися, але й продовжити своє існування. Станції стали карликовими-державами у яких були своя влада і закони. Деякі об'єднувалися в цілі конгломерати та конфедерації, інші ж постійно воювали один з одним за територію та ресурси. Але це не було єдиною проблемою мешканців метро, на поверхні звірювала радіація та незліченна юрба мутантів, які так і норовили потрапити в метро. Оборона велася по всіх фронтах, і здавалося, що жителі втратили будь-яку надію на світле майбутнє, адже, як вони вважали, у світі, крім них, більше нікого не залишилося. Але це було помилкою.  Подекуди ще тепліло життя.