Монографія присвячена дослідженню еволюції Московської історичної школи у першій половині ХХ століття на прикладі творчості найяскравіших представників її «молодшого покоління»: Ю.В. Готьє, С.Б. Веселовського, А.І. Яковлева та С.В. Бахрушина. За допомогою широкого кола джерел, включно з архівними, автор простежує етапи наукових біографій істориків на тлі соціально-політичних, культурно-історичних і історіографічних змін. Життя та наукова діяльність учених поділені на два основні періоди: дореволюційний час і радянський період. Аналізуються напрямки та особливості дослідницької роботи в різні епохи. Важливою частиною дослідження стало вивчення проблеми «влада і історики» у радянські часи (1920–1940-ті роки).