М.: Агентство ФТМ, ТОВ, 2013. — Цифрова книга. — ISBN: 978-5-457-07375-3. Путешественник і торговець XIII століття, Марко Поло (1254–1325), народився у родині венеціанського купця. У 1271 році він вирушив у подорож разом із батьком і дядьком — купцями Николо та Маттео Поло — до Північного Китаю. Вони діставалися морем до південно-східного узбережжя Малої Азії, звідти — сушею через Армянський нагір’я, Месопотамію, Іранський нагір’я, Памір і Кашгар. У 1275 році торговий караван досяг столиці Ханбалика, де їх гостинно зустрів хан Хубілай. Зацікавлений країною та вивченням монгольської мови, Марко Поло привернув увагу хана і був прийнятий на службу. Він виконував різні доручення у межах монгольської імперії, зокрема кілька часів був префектом Янчжоу. У 1290 році Поло захотів повернутися додому, але хан відмовив йому у відпустці. Вийти з Китаю йому вдалося лише у 1292 році: після від’їзду до Персії з дипломатичною місією, він дізнався про смерть Хубілая і вважав себе звільненим від обов’язків перед ханом. Так, у 1295 році Марко Поло повернувся на батьківщину, а наступного року, під час війни Венеції з Генуєю, його захопили генуезці. У генуезькій тюрмі він розповів товаришу по ув’язненню, пізанцю Рустичіано, про свої мандрівки, а той записав ці розповіді та згодом видав книгу. У 1307 році Поло опублікував оновлене видання, яке він сам переглянув. «Книга Марко Поло» довгий час була для європейського світу головним і єдиним джерелом відомостей про далеку Східну Азію. Наземні шляхи з Європи на схід пролягали через південну Росію (про Росію та руських Поло розповідає у останній главі). Сучасники вважали Марко Поло фантазером, а його оповіді — збіркою вигадок. Текст його книги багато разів спотворювався через додавання перекладачами й переписувачами. Лише згодом, особливо в XIX столітті, розповідь Марко Поло був по-справжньому оцінений, з’явилося багато перекладів книги на європейські мови.