Петроград: Academia, 1923. — 120 сторінок. У часи великого середньовічного руху хрестових походів, що спричинив низку політичних, економічних, релігійних і культурних змін як на Заході, так і на Сході, світ отримав нові запити й відкрив перед людством несподівані перспективи. Візантія опинилася у складній та невдячній ролі посередника, змушеного виступати у ролі важливого, але й вразливого ланки. Вона зазнавала ударів із сходу — від посилюваних сельджукських турків, — і водночас була під загрозою з боку західних військових сил. Для Західної Європи епоха хрестових походів стала початком нової ери, тоді як для Візантії ця ж епоха ознаменувала початок її занепаду. З розвитком хрестових рухів у все більшій мірі ставали очевидними трагічні ознаки неминучої загибелі грецької імперії та її правителів — василевсів.