Петроград: Академія, 1923. — 78 с. Ця монографія, друга у серії досліджень з історії Візантії, яку видавництво «Академія» започаткувало для вивчення цієї теми, присвячена епосі латинського панування на Сході після четвертого хрестового походу, тобто періоду з 1204 по 1261 рік, коли Михайлом Палеологом було відновлено Візантійську імперію. Це був час, коли два світи — західний і східний —, зіткнувшись між собою, у тривалому взаємному спілкуванні на християнському Сході створили складні й цікаві умови міжнародної політики, економіки та культури. Основне завдання цієї монографії — коротко й чітко відтворити історію цієї епохи. До цієї книги увійшла також глава про феодалізм у Візантії, адже саме в час латинського панування західні феодали, перенісши свої устої на східну землю, ознайомилися з процесами феодалізації, що відбувалися у глибинах імперії греків-візантійців. Це сприяло тому, що обидва елементи — західний і східний — створили оригінальну атмосферу пізньосередньовічної, візантійсько-романської культури.