Друга книга першого тому включає такі глави: «Про священство». Слова про священство написані святим Іоанном Златоустим у 374 році нашої ери. Промова про рукоположення у пресвітера. Виголошена святим Іоанном в Антіохії під час рукоположення його у пресвітера Флавіаном, єпископом Антіохійським, на початку 386 року нашої ери. Дванадцять слів під заголовком «Проти аномеїв». Ці слова спрямовані проти чистих ариан, які заперечували рівність Сина Божого Ісуса Христа з Богом-Отцем, а також вважали Його істотно подібним до Бога і навіть приписували собі знання самого Божого суття. Міркування проти іудеїв і язичників про те, що Ісус Христос є істинним Богом. Ймовірно, воно не було виголошене з церковної кафедри, а призначалося для читання і було написане тоді, коли святого Іоанна ще не було в Константинополі (відділ 9), і коли він готував ці слова виключно проти іудеїв (відділ 17). Тому місцем написання цього роздуму можна вважати Антіохію, а часом — 386 або 387 роки нашої ери. Проти іудеїв. Вісім «слів проти іудеїв» виголосив святитель Іоанн Златоуст у Антіохії у двох прийомах: перші три — восени 386 року, а останні п’ять — восени 387-го. Причиною їх виголошення стало сумне обставина, що багато християн — або з давньою звичкою, або через нерозуміння й захоплення — брали участь у святкуваннях і постах, що їх влаштовували місцеві іудеї, і відвідували синагоги. Слово про прокляття — складене святим Іоанном Златоустим щодо виниклих у Антіохії окремих громад, з яких одна складалася з прихильників єпископа Мелетія (мелетіан), інша — з тих, хто визнавав своїм єпископом Павлина (павлиниан), третя — з ариан із єпископом Евзовієм, а четверта — з прихильників неправильного Аполлінарія Лаодикийського. Оскільки у взаємних суперечках часом одні дозволяли собі проклинати інших, для запобігання розбрату в місцевій церкві святитель Іоанн незабаром після рукоположення у пресвітера у 386 році виголосив цю промову, повна назва якої: «Про те, що не слід проклинати ні живих, ні померлих». Слово на новий рік. Це слово виголосив святитель Іоанн Златоуст у Антіохії 1 січня 387 року нашої ери. За змістом, з високою ймовірністю, воно належить до його промов 386–387 років і розміщується між ними. Про Лазаря. Семь слів про Лазаря, тобто про євангельську притчу про багатого та Лазаря, виголосив святитель Іоанн у Антіохії протягом 387 року з певними перервами.