Установлення системи наукової атестації в СРСР було тісно пов’язане з політикою й ідеологією. Однак під час дослідження цієї теми як радянські, так і сучасні вчені зазвичай не звертають уваги на політичний контекст, через що загальна картина часто спотворена. Автори цієї роботи окреслюють можливі перспективи вивчення історії Вищої атестаційної комісії у 1933–1938 роках. Вони доводять, що ВАК з самого початку планувалася не лише як структура, яка присвоює наукові ступені й звання, а й як механізм державного управління наукою. На основі архівних матеріалів, вперше введених у науковий обіг, демонструються прийоми й методи роботи ВАК як однієї з ланок сталінської державної машини.