Видавництво Академії наук СРСР, 1976. — 696 сторінок. Том V присвячений німецькій літературі після 1918 року. У ньому простежуються подальші шляхи письменників критичного реалізму, сміливих майстрів слова, які викривали німецький імперіалізм у всіх його проявах — будь то милитаризм кайзера, кривава диктатура нацистів або реваншизм західногерманських монополій після Другої світової війни. У цьому томі показане справді світове значення творчості німецьких антифашистських письменників, які у важкі роки гітлеризму представляли справжню німецьку літературу, що не підкорилася нацизму і закликала до боротьби з ним. У завершальному томі висвітлюється й проблема соціалістичного реалізму в німецькій літературі — творчого методу, створеного німецькими письменниками у боротьбі з фашизмом і нині розквітаючого у літературі Німецької Демократичної Республіки. Завдання колективу, що працював над «Історією німецької літератури», полягало у тому, щоб показати зародження, формування та розвиток німецької літератури від раннього Середньовіччя до 1945 року. У цій праці історія літератури тісно пов’язана з історією народу, тому автори вважали неможливим розглядати історію німецької, австрійської та швейцарської літератур як єдине ціле, проте приділяли значну увагу особливостям взаємодії між цими народами та їхніми літературами. Показуючи національну самобутність і значення німецької літератури, яка подарувала світові багато світлих і благородних імен, автори прагнули висвітлити й її світове значення, дослідити міжнародні зв’язки німецької літератури, що сприяли її поширенню й визнанню. Працюючи над «Історією німецької літератури», радянські вчені прагнули створити працю, яка була б корисною не лише для фахівців-філологів, а й для широкого кола читачів. (Зі вступу)